Сумна, спустошена сиділа
Бокал вина в руці тремтів
І мовчки в темноту гляділа
В безмежне царство людських снів

Далеко десь в безодні ночі
Серце залишилось її
Не плачуть більше її очі
Сльоза лишилась лиш в вині

Остання та котра упала
Із пересушених очей
За ночі всі котрі ридала
Й не відходила від дверей

Любила, вірила, чекала
Що зараз з’явиться, прийде
Лише не думала й не знала
Що так життя її мине

Чому така сувора доля
Чому так швидко час злетів
Чому зазнала стільки горя
Чом не вернути більше днів

Чому лишились тільки ночі
І лиш терпкий бокал вина
І пересушенії очі
Й безмежна ночі далина

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись