Бокал вина в руці тремтів
І мовчки в темноту гляділа
В безмежне царство людських снів
Далеко десь в безодні ночі
Серце залишилось її
Не плачуть більше її очі
Сльоза лишилась лиш в вині
Остання та котра упала
Із пересушених очей
За ночі всі котрі ридала
Й не відходила від дверей
Любила, вірила, чекала
Що зараз з’явиться, прийде
Лише не думала й не знала
Що так життя її мине
Чому така сувора доля
Чому так швидко час злетів
Чому зазнала стільки горя
Чом не вернути більше днів
Чому лишились тільки ночі
І лиш терпкий бокал вина
І пересушенії очі
Й безмежна ночі далина
Поділитися
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись