Зайшов до кума, як годиться, в свято,
Приніс з собою літру первака,
А він собі стоїть посеред хати,
Тримає аркуш. –«Крылья мотылька»

Шепоче раптом. Потім- «Под луною»
Неначе з глузду з'їхав, що за лихо?
Питаю, куме, любий, що з тобою?
Він –«Циц»! Мені, -«Я вірш складаю. Тихо»!

Я скам'янів. Смикнув себе за вухо.
Та ні, не сплю, якийсь безглуздий жарт,
Він пошепки: –«Травинка, море, муха»
В очах як полум'я спалахує азарт…

А потім каже- «Ті селюк дрімучій
Це ж хокку! Рим нема, сімнадцять слів,
Отож беру «Великий и могучий»
І навмання, лише слова лічив!

Я написав віршів, десятків п'ять!
Я майже рівня Тютчева і Фета!
Оце його «Особенная стать»…
Аж смішно- я пишу: «Колючка, лето»…

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись