Осiннiй сум- невипадкова рiч .
Душа склада, зiтхнув, срiблястi крила.
Із вітром злива влаштувала січ,
Життєвий човен приспустив вітрила…

Смарагдового листя оксамит
Лежить зів'ялий, наче килим прілий,
А хмара, велетенська, майже кит,
В безодні неба подругу зустріла…

Гіркота смутку, як іржавий цвях,
Пронизує думки, все скам'яніло,
Стискає розпач, загубився шлях,
Неначе горб вросли у спину крила…

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись