Це може бути холодна осінь
І може мене вже не побачиш
І це може бути назовсім
Бо я помру, - а ти заплачеш?

Цей ранок для тебе буде прекрасним
І ніби хтось ніжно тебе поцілує
І все ніби добре, ну ні, звісно
Бо той хто помирає, вже не ревнує.

А може це буде понеділок
Ніколи їх не любила
Ти будеш, як завжди без діла
Лежати, ніби нема сили.

Обставини, вже зовсім інші
Немає вирішеної задачі
Нічого немає, абсолютна тиша
Ну, а я померла - ти заплачеш?

Зупинишся на радостях в дітях
Не будеш стояти біля плити
Дивитимешся в телевізор
І ніби радіти від суєти.

Всі амбіції чи врятували, не побачиш
Не зрозумієш куди поділась
Та ні, думаю ти не заплачеш
Подумаєш, поїхала не попрощавшись.

Чи заплачиш ти? Вийдеш з будинку
Що коїться в серці? Незнаєш
Куди йти? Де їхати? Нема спочинку
Та нібито, ти все згадаєш.

Ти ридма підеш до вокзалу
Закуриш собі сигарету
Подумаєш, нічого не сказали
Задумаєшся, куда все подіти?

Можливо захочеш набрати
А там, недоступна, розбилась
Незнаючи що сказати
Лиш думка "що сталось?"

А як скажуть "а ким були?"
Ти змовчиш, нічого не скажеш
А може ти просто забудеш
Підеш?.. Ну звичайно, заплачеш.

А за це, майже не пам'ятаючи
Я тебе ненавиджу, ненавиджу
Вже немає ніякого значення
Бо біля тебе більше не посиджу.

Не відпускаєш мене, не відпускаєш
Померти мені не даєш
Постарайся забути, ти ж не кохаєш
Лиш спокійно очима читаєш.

Це буде холодна осінь
Такої теплої осені вже не буде
Не буде більше відносин
І все це прийдеться забути.

Так, як помру ти заплачеш
Зрозумієш, як це розлучатись
Тільки дорослий, глупий мій хлопче
Обіцяй, і тоді не здаватись.


Юлія Мартин

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись