Твердили їй,
- та ти ж слаба на голову,
Тобі лиш лікуватися в лікарні,
З тебе нічого у житті невийде,
Ти є пуста, нікчемна, як собака...
- з тобою ніхто недружитиме,
Ні один хлопець з тобою нежитиме,
Ніхто тебе нелюбитиме,
Лиш буде ненавидіти і битиме...
Буде тобі так важко, будеш одинока,
На серці рана залишалася, глибока,
Невміла все ж за себе постояти,
Навчилася, як є усе сприймати...
Можна сказати, збожеволіла від того всього болю,
Психічні хвороби розвивалися,
І сил вже небуло боротися з юрбою,
Ще більше зненавиділи і насміхалися...
Вона незнала що робити, куди дітися,
Їй так хотілось, притулитися, зігрітися,
Зустріла, свого чоловіка, єдиного,
Найкращого, як сонечко, любимого...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись