Хлопці познущалися над слабшою, дівчиною,
Кричали їй у спину, що - Ти шлюха, ти і будеш, шлюхою,
Вона була із бідної сім'ї, багатодітна мама, немічний татусь,
- Я вас пробачу, я на вас незлюсь...
Боялася, просила їх тремтячи на колінах, щоби нечіпали,
Життя, щоб милого лишень неперервали,
Але вони сміялися, дуріли, шуткували,
І сліз благальних із очей, зовсім непомічали...
Один на вухо їй сказав, що дуже любить,
Якщо вона небуде з ним, то він себе погубить,
Вона щось намагалась пояснити, розказати,
Про свої погляди так ніжно, розказати...
Він вислухав її і бувши п'яним згодився,
На зустріч завтрішню опісля шостої, погодився,
Далеко відійти невспівши, як її зловили,
І його друзі за голівоньку, схватили...
На ліжко кинули, як м'ясо або тряпку,
Знущалися насильно, по порядку,
Вона вже сил кричать немала,
Смиренно, як патик, лежала...
Від ночі тої завагітніла вона,
Тепер почалась доля непроста,
Той хлопець, що тоді був відпустив,
Серце і руку, згодом предложив...
За все у неї попросив пробачення,
Вона засяяла від щастя й все простила,
А друзям всім сказав, назавжди, допобачення,
Яка ж красунькою вона була, щира і мила...
У нього рани довго ще незаживали,
Уночі спати ті кошмари, заважали,
- Добре, що з розуму ти тоді незійшла,
Моя єдина і така слабка, сильна...
Він друзів своїх невинив, бо план то був його,
А після слів її тодішніх, все погане, вишибло,
Та було пізно, ліг він, відключився,
Тепер стоячи на колінах, він молився...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись