Пригадався мій старий вірш написаний ще в грудні 17 року

Привіт моя ти радість і мій сум
Давно не бачились, давно не говорили
Скажи кохана чи це правда, чи це сон
Чи й справді ми так міцно полюбили

Можливо це проходить із часом
Та й досі мені сняться поцілунки
Щаслива мить як були ми разом
І відстань не зіпсує ці стосунки

Ти й справді моя радість, моя біль
Хоч ти далеко, але завжди ми з тобою
Як йду я, бачу поряд твою тінь
Що завжди поруч, ти весь час зі мною

Моя любов пронизана в роках
Це гомін серця вкрите сивиною
Твоє обличчя, наші діти на руках
Це справжнє щастя навіть поряд буть з тобою

Мій ангел ти що змушує страждать
Що серце рве і склеює шматочки
Ти та, кого я буду вічно ждать
Куди б не кинуло життя, в які куточки

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись