О, як хочеться сказать тобі,
Та й усьому світу донести
Як серце плаче у журбі,
Як з шляху цього хочеться зійти…
Горда – ні! Смілива також ні!
Та біль за усмішкою ховається в мені.
Не звикли бути ми сумні,
Хоч все горить в огні…
Але від себе не сховатись,
Не наказати серцю не щеміть,
І сліз потік не просто зупинить…
І хочеться всього зректись
Забутись, відійти в прекрасний сон,
Де щастя, радість навкруги,
Немає ні зради, ні брехні.
І здатись хочеться цьому в полон
Та ж ні! І ще раз ні!
Я шукаю сили у собі,
Як закохані в весні,
Щоб жить насправді – не в вісні…
Ранком встану я, вдихну,
А видихнути зможу як життя нове почну…
Ти думаєш це сповідь? Ні!
Це просто крик тривожної душі…

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись