Кружляє листя з гілок,
Крокує додолу тихо.
Зрадливий вітер думок
Віщує осіннє лихо.
І руки такі холодні
Вплітають у коси сум,
І очі такі голодні
Не знають веселих дум...
Та раптом осіннє сонце
Сипне золотистих див,
Ти сядеш десь край віконця,
Бо сон трохи притомив.
І спокій загляне в очі,
А ніжність крилом огорне,
І зникнуть примари ночі,
Життя раптом зазирне.
На мить стане все як треба,
На мить стане все як слід,
Омиє дощем із неба
І в серці розтопить лід...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись