Сьогодні небо посміхнулось вперше
І на душі якось чарівно добре.
На світі забилось ще одне серце,
Що бореться за життя своє хоробро.

Ось тато вже прийшов, напевно, пив,
І знову в домі крик, одні сварки,
Хіба не розуміє, що і дітей, і маму болем потопив?
А небом пропливають чорні хмарки...

Десь там, у маминих руках дитятко плаче,
Бо біль в його сердечку такий нестерпний.
І мати до Бога на колінах стоїть терплячих,
І до грудей все дужче притуляє очі сплячі.

І знову жах, дитячі сльози-"Схаменися, тату,
Я ще дитина, чуєш, хочу щастя мати,
Для чого біль приносиш в хату?
Я хочу бігати, стрибати й з татом грати".

В житті дуже по-різному буває:
Хтось бореться за нього, а хтось себе вбиває.
І плаче мати, і дитина...і плаче небо...
Бо у ночі той ранок тьмяний снивсь.
І знають всі, і знає небо: навколішки благати треба,
Щоби серця усіх тягнулись лиш у вись.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись