Біжить вона по росяній доріжці.
біжить вона і чує крик душі.
вона не вірить що вже більш ніколи,
Їй не почути його теплих слів.

Вона не вірить,що ті дні щасливі
Вже проминули ,наче снігопад.
Іне назве її він вже так мило
Як це було ще кілька днів назад.

Щасливі зустрічі та теплі поцілунки
І незабутні ніжності слова.
та все це було тільки лиш омана
Вона ж не знаючи кохала до нестями...

То де ж любов,оспівана віками?
Де загубили ми це почуття?
Чому вона по-справжньому кохала,
А він?...для нього це лиш гра...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись