Гітара плакала, скрипіло піаніно;
В молекулах старе відлуння нот.
І все давно в цій залі відгриміло
Тепер сюди ведуть на ешафот.
У долі підгинаються колінки,
Оплакує бо тих, хто не пішов.
Та їм лишились лічені хвилинки
І б'ється серце й в жилах стигне кров.
Музична зала, де життя було богинею,
Де було чути ритми сольних партій
Вже за хвилину стане домовиною
Шеренга честі, проти куль компартій
І плаче скрипка, завиває ліра
І ледве-ледь виводить контрабас
У місці, де колись вінчалась віра
Тепер стріляють і тебе, і нас.
В повітрі зависає запитання
Чому у залі, тут таке святе...
Вже пахне кров'ю, а не сподіванням
Стирають цифри, відлік вже іде
Куліса впала, й замертво актори
Актори, що лиш грали у життя
На виході - у формі командори
На сцені - закривавлене взуття...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись