Вона лежатиме у холодку
І, з льодом попиваючи мохіто*,
Чекатиме в тінистому садку, -
Коли ж пройде несамовите літо…

Купатимуться бджоли у вині,
Цвістимуть п’яно ніжні матіоли.
І лиш мені… безсильному мені
Не дихати нектаром тим ніколи…

Не бачити замріяну Красу,
Вечірню втому у очах блакитних.
Не відчувати в холоді росу
Й не чути плач вечірньої молитви…

Не пестити тендітнії вуста,
Не розтворятись у Її обіймах…
Чи не тому у серці пустота
І тихий сум у нездійсненних мріях ?!?...

Липень 2012 р.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись