*** - присвячую….

На вулиці квітнева хуртовина,
Усе радіє, радісно цвіте…
Так швидко підросла Твоя дитина,
Та я пишу, кохана, не про те.

Тобі уже далеко не п'ятнадцять,
Дзюркоче сивим паводком життя…
У Тебе дім, батьки, лікарня, праця
І лиш в думках шалені почуття…

Я знаю правду – Ти не є щаслива
І я від цього відчуваю лють …
А ще Ти мила і сором’язлива,
Але, напевно, що не в цьому суть…

Навіщо Ти постійно забуваєш
Як швидкоплинно котиться життя ?...
І гострим лезом своє серце краєш,
Приборкуючи ніжні почуття…

Не можна так… ти чуєш – так не можна
В житті любити треба кожну мить,
Бо інколи вона, як грім гримить,
А інколи ридає так тривожно…
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Ніколи серце не торкнуть морози,
Бо на душі квітнева заметіль…
І невблаганно мучить тихий біль
І капають гіркі у каву сльози…

Червень 2012 р.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись