Почала душу пестити іржа,
Крізь сон співати « Пам’яті Каррузо »…
Я не напишу жодного вірша,
Бо іншому вночі віддалась Муза…

І хоч приємне й гарне це життя…
Й твоя душа, як і моя вразлива,-
Йому віддай шалені почуття:
Його Ти любиш – з ним і будь щаслива…

Буяє літо… та не в цьому суть…
Стоять сурові осокори й клени.
Ти ним кохана і жадана будь,
Ласкава будь і люба … лиш - без мене…

Почала душу пестити іржа
Крізь сон співати « Пам’яті Каррузо »…
Пишу тобі останнього вірша,
Моя шляхетна і прекрасна Музо...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись