Так тяжко знати, що ти не мій,
Що не мені всміхаються твої вуста.
Так важко сидіти в тиші цій німій,
Так боляче придушити почуття.

Та ось минає час, і душа сміється…
Тебе не згадую, серце за тобою вже не б’ється.
І жити стало украй легко,
Тепер лечу на крилах швидко й далеко.

А ти щасливий, мабуть, зараз.
Та хоч… яке мені до того діло?
У тебе з нею, звісно, усе склалось,
А моє кохання давно вже відгриміло.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись