Ішли два буддисти,
Ченці молоденькі,
Ченці молоденькі ішли.
Аж ось перед ними
Велика, глибока
Калюжа вляглася на шляху...

Стояла дівчина,
Дівчина тоненька.
Не знала, що далі робить,
Чернець один проворно
Дівчину взяв на руки,
Через калюжу швидко переніс.

Пішли вони далі,
Один чернець похмурий,
Товаришу суворо докоряв:
"До жінки доторкнувся
І тим себе збезчестив,
Хіба ченцеві личить так робить?" --

"Я дівчину давно вже
На березі залишив,
Як тільки через воду переніс,
А ти вже дві години,
Похмурий та сердитий,
В думках без відпочинку
несеш її, несеш!"

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись