Лишилась помада на твоїх вустах,
Гірко приманить зайвих очей,
Сховають тумани воїнський страх,
Вітер востаннє здує з плечей.

Бо підеш від неї в дорогу тяжку...
Вбивче гармата гріє вогнем,
А ти не зважаєш, згадавши фату,
Ніжну помаду стерту дощем.

Благаєш в молитві вернути живим
Знову так палко діви грудям,
Віддатись гаряче всім тілом своїм...
Мов би немає суду суддям.

Та мрії забава всього лиш проста,
Тихо вмирають смертю війни,
Лишила помаду на серці дівча...
Лиш би дожити тої зими...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись