День безпросвітній, занурений в спомини…

Дощ пориваєтьcя снігом іти…

Раптом війнуло – як сонячним променем,-

Там за вікном у тролейбусі – ти!

Жаль, але бажане тільки здалось мені,-

Мряка і сутінки знову довкруж.

Жовті листочки –кораблики осені -

Мокнуть в холодних озерцях калюж.

Змерзлі дерева до затишку туляться...

Щемом на серці - утрат гіркота...

По спорожнілих оголених вулицях

Бродять заручені сум й самота.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись