Він жив в її снах,
Прекрасних і чистих.
У мріях, думках,
Він був ненавмисно.
Він так мимоволі,
Ввірвався в життя.
Ввірвався у долю,
Й нема забуття.
Неможе забути,
Хоч як не хотіла,
Його сині очі,
І усмішку милу,
Його тихий голос,
Його ніжні руки.
І знала що буде,
Їй лихо і муки.
Сама в всьому вина,
Сама все зробила.
І мов той метелик,
В вогонь полетіла.
Мрія пішла,
А на серці розруха.
Як же могла,
Вона влюбитись у друга?
0

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись