Була любов чи то обом здалося ?!...
Життя біжить невпинно… чередою…
Пофарбувала знову ти волосся;
Побути захотілося рудою…

Але ж хіба у цьому щастя, мила ?!..
Невже, то є твій захист перед світом ?!...
Ти щось у наших мріях надломила
Цим дивовижним неповторним літом…

Безмежне щастя, ніби й не тривало…
Сховалось в площині фантасмагорій…
Барвисте листя втомлено опало,
Розпластавшись у вирі траєкторій…

Сміялося каштанами волосся,
Вбираючи небес безмежну просинь…
Була любов чи то лише здалося ?!... -
Мовчить понуро жовтокоса Осінь…

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись