Кохання
Поміж трав, я по стежці іду,
Дивлюся на річку прозору, ясну.
В ній небо, блистіло блакитю,
В ті хвилини, я жив тою митю.

Чути спів джерела,
Він калині ту пісню співа.
Це ж кохана його чарівна,
Поруч з ним, вона завжди цвіла.

А джерело? А джерело, біля неї жило.
Лише на кохану дивилося,
Аби із нею біди не случилося,
Аби для неї дати води.
Калино, люба, прошу цвіти.

А я зупинився, далі не йду,
На дівчину задивився молоду.
Вона поглядом, мене зачарувала,
І серце моє, навіки забрала.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись