Вони разом дружили, з літ маленьких,
Вона влюбилася по самі вуха,
Він захищав її, подарки дарував,
Дуріли, як сестричку обіймав...
Пройшли роки, він так за нею гинув,
Коли вона поїхала у США,
Її ніколи б у житті він непокинув,
Якби не перепони, кілометрами...
Вона пообіцяла бути вірною,
Послушною, уважною, покірною,
Він в шутку їй колись робив предложення,
Вона завжди з усмішкою, давала згодження...
Він вірний, він її незрадить,
А як хворіє, по голівонці погладить,
Кохають, до безтями, до метеликів, як діти,
Так треба ще кохати, треба вміти...
Настав той день, зімкнулися руки,
Весілля, сміх, лунають побажання,
Від рідних, найщиріші побажання,
Ось це я розумію, так, кохання!...
Неначе в казці, все прозоро,
Задумано, багато, кольорово,
Кожного дня, голівоньки морочуть,
Думають, планують, дітей хочуть...
Хоч може і не все так гладко,
Як би здавалось чи хотілось,
Словами неможливо описати,
Ура, ура, скоро вони батьками стануть.
Такі вони щасливі і здорові,
Щебечуть, зайченята гонорові,
Працюють над собою, день і ніч,
Бувайте друзі, живимо ми пліч о пліч!...

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись