Я давно вже не маленька.
І кохаю я давно,
І тече сльоза маленька ,
Скільки болю завдано...
І за що?
За те що я кохаю?
За те що вірною була?
За те що все життя блукаю,
Немов примара лісова.
Я люблю гуляти,там де хащі лісові.
Де вітер мов живий колише віти сумні.
Де тече спокійно,тихо,неначе музика яка...
Прозорий потічок чистої води.
Де квіти простягають свої пелюстки,
І неначе говорять
Сльози зітри.
І тоді все міняється
Неначе все усміхається,
І серцем спокоєм заливається.
І взимку так буває,
Тільки сніг вже надихає.

АВТОР...Василів Юлія Романівна.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись