З вершками каву, чай, або вино...
Вже скільки зим упало за вікно
Що сталося?. Розбуджена цікавість.
З букетом милих квітів. Ненароком.
Як сонечко, яскравих хризантем
Та на душі з незримим тягарем
Протиснувся у хвіртку боком.
Раніше ти влітав, як вільний птах
З такою легкістю заходив в двір
А зараз, ніби гнаний, дикий звір
В очах розгубленість та страх.
Де взяти сили, щоб мене переконати
Не в змозі очі підвести...Не знаєш...
Та щось сказати певно маєш...
Незваний мій, пройшло. Не хочу знати.
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись