Цей перший і останій танець,
у ньому закрутились ми.
У ньому ми поглянули у очі,
у ньому залишилися дітьми.

Так ніжно, твою руку не тримав,
ти пригорнулась до плеча.
А я тоді, вже більше не чекав,
що зараз ти залишишся моя.

Заграв мінор, а ми стояли,
так добре нам було у двох.
Перший крок, ми так ще не кохали,
і весь зал, для нас тоді замовк.

Ні ти ні я, нічого не казали,
ми дивилися і подумки мовчали.
А музика, акорди не спиня,
сьогодні ти прекрасна, сьогодні чарівна.

Не міг ті сльози я тримати у собі,
та ми крутились, наче лебеді в воді.
І ми взлітали, так високо в небеса,
і ми любили, поруч билися серця.

Навіщо нам цей танець зупиняти?
Навіщо нам самотньо відлітати?
Коли у двох ми знову розцвіли,
коли у двох ми залишилися дітьми.
Автор: Назарій Білько (Щасливий)

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись