Я не можу передати,
всіх цих слів,
крика души.
І забути твої руки,
і твій голос без душі,
не забуду я ніколи
весь цей час який тобі дала.
Всі моменти із тобою
наче рай на небесах .
Як гуляли ми до ночі, обіймала я тебе,
І гадала з попід рання
чи кохаєш ти мене?
Довго думала гадала,
й подарунок готувала,
але ти забув мене.
Чи зробила щось не так?
Чи сказала лишне слово?
Чи появилась та сама що украла серце знову?
А я мов окаяна,
і день і ніч , в полоні своїх дум,
не хочу їсти,спати,житти.
Я хочу знати як ти там?
З ким гуляєш вечорами, ділиш разом кислород?
Чи щасливий ти без мене?
Але в кожній казці, треба йти до логічно кінця,
зрозуміла я уже ти не мій, я не твоя.
Я не знаю чи побачиш цю віршовану поему,
але знай мораль така,
прощай любов моя ....

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись