***

Ти знову ощасливила мене
Своїм єством, харизмою своєю.
Сказавши : « Швидкоплинно все мине…»
Й що я забуду ніжную Лілею…*

Ти знову мило все переплела:
Роки – в хвилини, мрії – у молитву…
Жагу кохання жаром обпекла
Й прикрасила чуттєвим оксамитом…

Ти знову розпалила почуття,
Оздобила любов’ю поцілунки.
Своєю мелодійністю - в життя
Моє внесла казкові візерунки…

Ти – Моя Мудрість… спів мого плачу…
Знедолена і виплекана Доля.
Від почуттів до тебе я тремчу,
Немов під буревіями тополя…

Мені стає якось не по собі:
Рвучи на двоє цілісність кохання, -
Частину більшу віддаю Тобі,
А з меншою – занурююсь в страждання…

Всевишнього про щастя я молю,
Благаю, щоб простив сердечні муки….
Ти знаєш – я усе в житті стерплю,
Лише - не розпач і - не біль розлуки…
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Ти знову мило все переплела:
Роки - у вічність, вічність – у молитву…
Жагу кохання жаром обпекла
Й прикрасила чуттєвим оксамитом…

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись