Канонаду безсонних ночей…
П’янкуватого погляду зрання
І гіпнозу блакитних очей…
Залиши у віках сьогодення:
Ощаслив… зацілуй… заласкай…
Дай мені неземного натхнення
І створи мені ніжністю рай…
Я любитиму мабуть до тризни
Твою ласку і твою красу…
І Твою неземную харизму
Через терни життя пронесу…
Буду плакати, буду сміятись;
Небо бачитиму голубе…
Почуттями не буду кидатись
І чекатиму вічність Тебе…
І,-щоб ніч ця була не остання,
І,-щоб вічним був спалах очей…
Подаруй мить палкого кохання
В канонаді безсонних ночей…
Липень 2012
Поділитися
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись