Кордони розділяють нас… Я мушу
Забути сукні зім’ятий атлас…
Перебинтую свою грішну душу
Й не буду навіть згадувати Вас…

Чудово… Ви знайшли себе нарешті…
Напевно, зараз десь у казино
Біля Дунаю – в Буді чи у Пешті-
З бой-френдом Ви смакуєте вино…

Смієтесь дивовижно-ніжним сміхом,
«Луї Віттон» вже надокучив Вам…
Закидано минуле сірим снігом…
Так хочеться шалених мелодрам…

Поезії… цілунків… адюльтеру*…
Це необхідність для заможних дам…
Не зрозуміти, мабуть, кавалеру,
Що Ви йому, нажаль, не по зубам…

І мова Ваша їм незрозуміла…
І очі – вже давно не голубі…
Шкода, що юність Ваша відшуміла…
Я у думках «Bon chance»* кажу… Тобі…

Й цілую інші - ще миліші очі,
Й закохуюсь у ще гарнішу мить…
Та інколи здригаюсь серед ночі,
Коли вдивляюсь в місячну блакить…

Адюльтер* – зрада в шлюбі – (франц.)аdulter.
«Bon chance»* - бон шанс - бажаю успіху.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись