Знову невщухає дощ, сказилася погода
Від ранку і до сивої зорі
Закрила все крім посмішки негода
Ховає посмішка біль вмерлої душі

Немає вже нічого, треба жити
Черговий раз вдягаю я уста
Якби я зміг почав би з горя пити
Розриваючи чергового листа

Немає вже надії в воскресіння
Давно розмито часом відчуття
Десь чув що є любов спасіння
Моя любов забрала і життя

Кричу у вирій я несамовито
Так хочеться зробить останній крок
Давно померло серденько розбите
Тримаючи черговий твій урок

Поставила мене ти на коліно
Моє життя, мій янгол і любов
Піду я сам, я встану неодмінно
Я піднімусь хоч стигне в жилах кров

Я посміхнуся знову своїй долі
Надіну звичний всім веселий грим
Закрию посмішкою вхід до свого болю
Даючи волю ночі в царстві рим

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись