ЛАГІДНІ МАМИНІ РУКИ

Крізь високі жита, крізь ліси голосні
В’ється шлях і кружляє по схилах.
А в саду вже звучать солов’їні пісні,
І розквітли півонії милі.

І вже хутко, як птах, до зелених воріт,
Розкриваючи радо обійми,
Сміючись, наша мама назустріч летить,
Бо її вже збулися надії.

Її легко щасливою можна зробить –
Лиш з’явитись на день чи на другий.
Мама стала молодшою лише за мить,
І зникає тривога і туга.

Як же просто свої ми марнуєм роки,
Не рахуючи дні та хвилини.
Ген летять журавлі, проминають віки,
І неждано приходять сивини.

Я не знаю, чому, і навіщо, й коли
Постарілася наша матуся,
Як роки пропливли, наче води ріки,
Відповісти на це не беруся.

Хоча сонце таке ж, як було і тоді.
І веселка лягає на луки.
Та з’явилися зморшки у мами тонкі,
І стомилися лагідні руки.

Ми не можемо вплинуть на плинність років,
Ми не владні над тими роками.
Та ми можемо більше любить, берегти,
Захищати і слухати маму.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись