Ти завжди весела, ніколи не плачеш.
Здається, що суму ніколи не бачиш.
Всі заздрять тобі, у всіх безліч питань,
Як можна так жити без частих зітхань.
Ти лиш посміхаєшся і просто мовчиш:
Назовні ти тиха, а в серці кричиш.

Ти одягаєш невидиму маску.
Твоє життя вже не схоже на казку.
Ти знову вдома. Тиша. Ти одна
І на душі панує самота.
Ти часто плачеш без причини,
Шукаючи в простих речах спочину.

У твоїй голові скільки різних думок,
Але часто ти їх зачиняєш на замок.
Ти знову сумна, нічого не хочеш,
Підняти свій настрій ніяк не можеш.
Уже настала ніч і місяць ясний світить,
І зорі так красиво мерехтять.

Здається, у тебе поспішка з'явилась
І радість промайнула в очах.
Ніде ні звуку, лиш твої думки
І радісні, щасливі спогади...
Ти знову одягнеш невидиму маску?
Можливо, не варто, життя - це і є казка.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись