Стомлене тіло немовби цілує.
Лігши на землю, я бачу , що світ
Навколо мене ще й інший існує.
І коли очі мої хоч на мить
Стануть дивитись очима мурахи,
То велетенськими зразу стають
Крила тієї маленької птахи.
Групкою, наче ялинка, росте
Лікарський хвощ польовий на узбіччі
Як вантажівка велика , гуде
Хрущ, що повзе на моїм передплччі.
Тільки, мабуть, ще нічого не знає
Виючий вітер, що сум навіває.
Коментарі
*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись