Капризний березень, немов дитина,
То посміхнеться сонцем, то заплаче,
В прозорий світ з натхненністю порине,
То хмари сизокрилі, мов незрячі.

Його непередбаченість бентежить,
Радіємо й сумуємо з ним поряд,
Дощем проллється зранку, мовби нежить
І затамує він на квітах погляд.

Весна, як первістка веде за руку,
В обійми огортає обережно,
З землею, що прокинулась в сполуку
І з небом синьооким в даль безмежну.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись