Ти знаєш, а зорі також співають,
Їх чути за великими полями,
Так по-красивому далеко,
Вони заливаються піснями,
Так по-таємному тихенько,
Що це залишиться між нами.

Ти знаєш, а море теж говорить,
Це чути в глибинах й хвилях,
Так по-красивому велично,
Вони зливаються з словами,
Так по-таємному лірично,
І це залишиться між нами.

Ти знаєш, а вітри також шепочуть,
Їх чути, десь під небесами,
Так по-красивому високо,
Вони шепочуть між містами,
Так по-таємному самотньо,
Хай це залишиться між нами.

Ти знаєш, а серцю не змовчати,
Слухай днями й ночами,
Як по-красивому рівненько,
Воно веде тебе стежками,
Як по-таємному легенько,
Що це все, що є між нами.

Як завжди, дирява пам'ять, дописала вірш і забула викласти, точніше не переписала нікуди з чорновика, який, я думала, що загубила, але ревізія дала свої результати)
Ідея цього вірша прийшла ще в 2018 р. після, того як я черговий раз перечитувала книгу "Маленький принц" - Антуана де Сент Екзюпері і там була така гарна фраза -" Якщо зорі в небі сяють, отже комусь це потрібно" І так появились перші рядки "Ти знаєш, а зорі також співають...", в той момент, я ще не знала, як краще його завершити, але з часом відповідь прийшла сама, хтось з моїх друзів каже, що цей вірш, як діалог між серцем (земним) і душою (вічним). Душа говорить " Ти знаєш, а зорі співають" на що серце " Ти знаєш, а море говорить", хтось ,що це про двох закоханих, що діляться своїми почуттями, але кінець - це вже моє звернення до кожного - слухайте серце.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись