Без журавлів край рідний посірів
На землю тихо опустилась осінь,
Пожовкле листя падає з гілок.
В глибоке небо погляд манить просинь,
А під кущем багряним пророста грибок.

В повітрі запах яблук спілих,
А десь під небом, крики журавлів.
Вони, напевне, відлітають в вирій,
Ну, а без них, край рідний посірів.

Берези вкрились листям золотавим,
Повітря диха спокоєм дощів.
Фарбує осінь дотиком ласкавим.
Укрились форбами віття дерев, кущів

Все осінь ця, така золотокоса,
У пазусі хова різні плоди.
Іде землею, вся простоволоса,
Наводить скрізь свої порядки і лади.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись