Небо

Я не хочу у постіль каву,
Зірок з неба мені не треба.
Я лиш хочу торкнутися хмарки,
Посміхнутися синьому небу.

Я навчилася вірити в чари,
Що природа мені віддала.
Та поринула в легкістні хмари,
Я на крилах, як вітер була.

Я як човник в небесних просторах,
На якому лечу, як комета.
Тут видніються величні гори,
Це все мрія моєї планети.

Я не хочу зовсім нічого,
Та лиш маю велику надію.
На небесний крихітний човен
Та дитячу пристрасну мрію.

Ольга Олтаржевская

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись