Зажурено дивлюсь у далечінь,
В очах стражденний смуток і тривога...
І лиш душі безмежна глибочінь
Веде мене стежиною до Бога...

********************************

Життя, ти пролетіло наче мить;
Прекрасна мить: коротка й незрівнянна...
Та щось в душі так болісно щемить,
Коли в безмежність кличе нас нірвана...

********************************

Цей відчай... Це розчарування...
Журбою душу замело.
Було... І вже нема кохання...
Мов цвіт весняний відцвіло...

********************************

Чимало пройдено стежин;
В житті по-різному бувало...
Та висновок зробив один:
Рідні багато - рідних мало...

********************************

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись