я бачила цей світлий силует
він появився наче теплий промінь
і стало тепло.. і вже не секрет
що почуттів давно минула повінь.
лише вірші про нього наче скло
прозорі,чисті,пропускають світло.
як скоро час іде і як давно
закоханість колись принесло вітром.
щось тепле протікає по душі
і серце б'ється швидше, ніж звичайно.
він чуть рідніший, аніж разом всі,
й тому як їду то мені печально.
а він цього не знає і тому
проходить мимо, думає:"байдужа..."
а завтра руку я подам йому.
люблю його.чуть більше,аніж дуже.
і з нього приклад я беру уже
і він про це дізнається не скоро!..
цей світлий силует-мій дуг. невже?!
він не одну іще підкорить гору!!!

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись