БАГРЯНИЙ вірш. ЖОВТЕНЬ

Осінній вже багряний лист
Вкрива кущі обіч дороги в ліс.
А в полі бігає руденький лис,
Шука мишей – такий у нього піст.

А я дивлюсь на скошені поля,
Й гадаю я – не доля ти моя.
Бо повернулась в другий бік Земля,
І не знайду тебе за полем я.

Пробач, та не прийду, пробач.
Стомилась я від всіх отих невдач,
Що насідають,- плач, а чи не плач.
Пробач і не шукай мене, пробач.

За горизонт палаючий дивлюсь,
Співаю, плачу, лаюся, сміюсь.
Вже не сумую, навіть не втоплюсь,
Та вже твоєї зради не боюсь.

Десь полечу за Тихий океан,
Туди, де не знайти собі обман,
Де щастя не затьмарює туман,
І де б не був таким пустим мій стан

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись