Ода жінці

Мелодія яскравих квітів в шумі вітру
Небачене побачити, почути непочуте...
Бринить, лунає арфа неземна та світла,
Хвилюють серце пісні, душевні, незабуті.
Як сонце всесвіту, натхненна й неповторна
Шляхетна пані,
з милим, ніжним, витонченим шармом,
Для багатьох ти непідступна й ілюзорна,
Ти моря гладь безкрайня...
Та миттю завируєш штормом.
Тендітними й теплими руками держиш світ,
В тобі одній безмежної любові, як повітря,
Вразлива жінка...,
ти на землі, мов дивоцвіт
У дивних присмаках життя, барвиста, як палітра.

Валентина Гришко

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись