Вони не соромляться «мату»,
Вони розмовляють ним…
Таких, як вони багато,
Із лексиконом чудним.

В тролейбусах і на перонах,
В маршрутних таксі та в кіно;
В метро, в залізничних вагонах
Із вуст їхніх ллється багно…

Можливо мені заперечать…
Хтось скаже – таке ж бо життя…
Та я відповім, що є речі
Важливіші ніж відчуття…

Потрібно усім зрозуміти:
Відлунням душі є слова...
Прекрасні й тендітні мов квіти,
Традиція в них вікова...

Юнацтво, ви ж не депутати…
Не люмпени, не байстрюки…
Тим паче – не дегенерати,
Навіщо ж вам ті матюки ?

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись