Душа, од вибуху оглохла,
Почавши свій предвічний літ.
На тілі хлопця, кров засохла.
Лишив осколок лиш маленький слід.
Кричала, плакала душа
І билася об мертве тіло.
І давню смерть свою од палаша
Згадала. Боже! Як боліло.
Вчорашній спогад - саранчу червону
Дітей вбивавшу, пожиравшу тіло.
Як обезкровлена рука тяглась до дзвону,
На храмі що. І знов боліло...
Осколок клятий обірвав цю долю
Застряг у серці, мов у скринці.
Душа стражденна знов відчула волю
Молились... З Богом на одинці.
Душа молилась на колінах,
І та молитва перейшла у крик.
За тих хто на війні в погонах
Своєї кров'ю душать сатанинський рик.
Пролита кров... Загублені життя...
Хіба цього Вкраїно ти бажала?
У бій ідуть сини. Немає вороття.
Щоб Ненько ти не плакала. Співала!

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись