Шоб потушити серця терпку біль
Але немає вісточок здаля
Лиш за вікном одна тополя

Стоїть самотня,скована зимою
І мертвих крил обрізані кінці
Насмішка долі за вікном переді мною
Вона весни зазнає ще...та що мені?

Уже світає і промінчик мрії
Торкнувшись крон попестить всю її
Зігріє ніжо, і в оббритих гіллях
Проріжуться нові...

І знову ніч в вині мій розум утопила
З самотністю боротись він не силий
Та я чекатиму і далі очищені до біла крила
Що в правді спокій принесуть цнотливий

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись