Розправивши крила по вітру свободи,
А зась полетіти, оковані ноти.
І ніби нічого, але ти в полоні
Душа так і гине, а очі не тонуть,
Не тонуть, бо знають що важко здолати
Ті хто поборять, а ще будувати
Будувати майбутнє, дітям та внукам.
Щоб горіли зірки, а не «траса» повз вухо
Та за спільним столом всі знайомі обличчя
У думах постійно, а в житті одинично.
І дитячі малюнки можливо зігріють,
А слова і надалі, все ще не діють.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись