ОСІНЬ НА ВОЛОДИМИРСЬКІЙ ГІРЦІ

Пада лист, пада жовтий, червоний,
Золотий на бруківку йде сніг.
Я беру листя те у долоні,
Розсипаю навкруг, ніби сміх.

Листя з шурхотом ноги вкриває,
Павутина під вітром бринить.
Чуєш? – Осінь сонети співає.
Затамуй же свій подих на мить.

Скам’янів мовчазний Володимир
На високій горі над Дніпром,
І жалкує, що ластівка в вирій
Полетіла, змахнувши крилом.

Буде ждати він мовчки, терпляче
Знов весну, як чека вже віки.
Тиша. Зрідка лиш чайка заплаче.
Плине в зиму могутність ріки.

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись