Тримаю в чаші крихітну свободу
І п'ю весняно-квітковий нектар.
Та не потрібно жодної нагоди,
Аби сказати, воля - цінний дар.
Ми в метушні і вдячність розгубили,
Не розуміючи, що розкіш, а що так...
Тримаю чашу у руках щосили
І грає сонце знову на вустах.
Слова тут зайві, бо стояти просто неба-
Це як ковток джерельної води!
Терпіння й оптимізм вже, як потреба...
Та все ж ми сильні, все переживемо ми!

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись