Немає вже музи, лиш тільки зітхання
Немає віршів, де та рима остання
Немає бажання, можливо потреби
Та й справді: кому ті вірші уже треба?
Немає кому їх в житті присвятити
Кого обійнять чи міцніш притулити
Немає кому вже зізнатись в коханні
Мов вимерли всі, гордиливі ці пані
Немає кому вже прийти до палати
Лиш вдосталь подалі по світу послати
Немає кохання, забракло і часу
Згадати можливо кохання із класу?
Можливо звернуть все на зрілість статеву
Придбати віагру щоб міць мав сталеву
Чи гумову бабу насправді купити
Їй вірші писать і з нею вже жити
Не буде тоді зовсім в сексі проблеми
Та й до друзів піти питати не треба
Можна коханок на ніч приводити
Не буде резинові сльози та лити
Постала на часі досить дивна дилема
Куди корінь подіть, яка теорема?
Чи може податись у раду верховну
Щоб закони прийняти для сексу стосовно
Поділено ложе й партери на класи
Може учні сидять там? Та ні, під...си
Не путайте їх і сообщество геїв
Бо перші давно вже нас всіх ''поімєлі''
Який вибір зробить і чи варто так жити
Кого запитати у кого спросити? Чи варта уваги затронута тема
Це прості забаганки чи й справді проблема?

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись