Ти знаєш, захотілось жити,
Заради тебе, захотілось йти,
Заради тебе хочеться творити,
Заради тебе хочеться цвісти.
Ти,ніби, вчора взяв мій інстаграм,
Ще , ніби, вчора вперше подзвонив-
Сьогодні десь далеко, десь онтам,
Але в душі мій світ ти зупинив.
Уже не треба пошуків, розваг,
Уже не треба друзів та гулянок,
Уже не треба тих пустих уваг-
Сьогодні ти для мене той світанок.
Я з гордістю кажу тобі *люблю*,
Я з гордістю дивлюсь у твої очі,
Ти знаєш, дуже важко, без жалю,
Без тебе зустрічати всі ті ночі.
А час летить так швидко і раптово,
Якщо б змогла, то зупинила б враз,
Дивилась в твої очі поступово,
А хочу в них тонути повсякчас.
Ще небагато разом ми з тобою,
А у душі вертИться ураган,
Хіба може душа цвісти весною,
А серце палати ніби там вулкан?
Та я переконалася, що може,
Якщо всередині палають почуття...
"Закохалась по самі вуха?", - схоже, -
"Давай назавжди, на усе життя?"

Коментарі

*для додавання коментарів необхідно увійти або зареєструватись